Історія самовідданості Діани, директорки благодійного фонду допомоги сухопутним військам “Рій”
Ми продовжуємо ділитися з вами історіями надзвичайних українок, які здатні водночас не лише переживати і долати найскладніші події, а й вести за собою людей – для активної допомоги іншим.
Сьогодні розкажемо вам про надихаючу Діану Ільницьку, засновницю та виконавчу директорку благодійного фонду допомоги сухопутним військам “Рій”. Вона створює дуже масштабні проєкти для підтримки та забезпечення військових, витримує навантаження та складнощі, які стереотипно здаються неможливими для тендітної жінки. Але при цьому Діана вважає свою діяльність природньою, наче саме так і треба, наче для цього вона й народилася.
Приємного знайомства!
Діано, розкажіть про себе, про вашу
діяльність і проєкти, які ви зараз ведете?
Наразі вся моя робота пов'язана з благодійним фондом допомоги сухопутним військам “Рій”. Ми підвищуємо їх боєздатність, дбаючи про фізичне відновлення.
Наша цінність в роботі – це професійна
благодійність, яка впливає на зміни в країні.
Ми не закриваємо одиничні запити, індивідуальні замовлення військових.
Ми оцінюємо забезпечення війська в Україні на рівні Міністерства Оборони, фіксуємо наявні в ньому прогалини і знаходимо шляхи їх закриття.
Таким чином, основні наші проєкти націлені на глобальні види забезпечення:
Спальні системи
в яких можна спати взимку поза приміщенням.
Мобільні лазне-пральні комплекси (МЛПК)
Маскування снайперів та розвідки
Підтримка дружин військовослужбовців
Прапори незламних
А ще нам важливо доносити те, що в нашій перемозі важливий кожен.
Ми говоримо:
“Ні, ви не праві, донатів не вистачає”, “Ні, ви не праві, рук на волонтерському фронті не вистачає”, “Ні, ви не праві, ваші 10 гривень важливі”.
Ми боремося з думкою “Хтось вже зайняв нішу благодійності,
а я маленький та не важливий”.
Як саме ви прийшли до такої волонтерської благодійної діяльності?
Я завжди мала організаційні здібності, це вроджене. Мені завжди було важливо вплинути на щось в цьому світі, лишити справжній людський слід
В школі була старостою. Потім приїхала до Києва з маленького села. І мене, студентку першого курсу, поставили головою соціального департаменту університету Шевченка. Це волонтерство дало мені дуже сильне підґрунтя.
Всі навколо знали мене як справжню благодійницю – чесну, яку не хвилюють жодні маніпуляції.
Потім – революція та війна. Студенти йшли на війну, інколи не говорячи навіть батькам. Щоб одягнути з ніг до голови та забезпечити найнеобхіднішими речами, я відкрила координаційну раду.
Протягом 2-х років працювала з військовими – шукали за кордоном спорядження, чим врятували багато життів.
Благодійність має бути професійна, якісна і серйозна – це не волонтерство для галочки. Вже тоді у мене було таке бачення.
У 2016 році був спад потреб, тому я відкрила нову справу - християнські курси для вагітних. Я на той момент була заміжня за священником, мала двох дітей і хотіла ділитись досвідом. Шість років розвивала цей проєкт, в 2022 планувала відкривати новий напрямок, але почалось повномасштабне вторгнення.
24 лютого, о п'ятій ранку, під вікнами впала ракета.
Я зіскочила з ліжка і подумала: “Не треба було в 2016 році припиняти працювати з військом”. Зараз був би шанс допомогти країні. А я подумала, що вже не важлива. Тому – віднині та до кінця – я буду поруч з військовими.
21 квітня ми вже отримали офіційні документи і розпочали діяльність як благодійний фонд.
Що вам додає сили витримувати всі події, звідки черпаєте внутрішнє натхнення?
Все життя думала: “Чому я така дивна?”. Всі просто ставляться до роботи, до життя, а я постійно щось роблю, впахую 24/7, допомагаю комусь. Беруся за те, за що не беруться інші, не зупиняюся там, де решта. В ці перші дні, тижні, місяці війни я зрозуміла, що народилася саме для цього. Я мала купу різного досвіду, щоб зараз виконувати цю роль поряд з військом, щоб витримувати її та бути такою, яка я є – саме в цій війні.
За рік у фонді, здається, я прожила 10 життів. І я не знаю, як це можна витримати. Відчуваю себе як стержень, опору – те, що не ламається ніколи та тримає на собі цілий будинок (якщо не більше). А коли згадую, що я мама, то розумію, що ще й висококласний жонглер, який ходить на ходулях і жонглює одночасно.
Діано, а як вам вдається зараз поєднувати волонтерство та материнство?
До війни я уважно слідкувала за власними потребами та потребами чоловіка, дбайливо відновлювала ресурс, не впускала в життя проблеми, людей, які впливають на мій стан. Будувала міцний емоційний контакт з дітьми. І, бачите, навіть курси створила, щоб розказати іншим сім’ям, як це все може бути.
А потім настала війна – і насправді на ваше запитання я не можу відповісти красиво. Коли ти професійно працюєш в забезпеченні армії – то ти чимось жертвуєш. Я зараз жертвую своїм здоров'ям та життям.
Я не бачу свою родину, а вони – мене. Я не присутня в їхньому житті емоційно.
Просто я зробила свій вибір, що тут буде жертва заради роботи з військом, роботи на перемогу – інакше навряд чи вийде.
Зараз я ставлю собі за мету хоча б трохи додати балансу. Сподіваюсь, що це можливо.
Розкажіть, що було найскладнішим за вже більш ніж рік діяльності Фонду? Що було позитивного, цікавого? Чим найбільше пишаєтесь?
Почну з важкого. Наша діяльність оточена смертю, горем, боротьбою, кров’ю – тому тут в принципі не весело. А якщо взяти щось з операційної діяльності “Рою”, то мені особисто дуже складно брати на себе відповідальність за мільйони гривень, причому яких ще немає.
Про що мова? Коли я запускаю проєкт, я підписую договір-зобов'язання про те, що виробник відшиває спальники на 3 мільйони гривень, а я зобов'язуюсь оплатити їх в такі-то терміни. І ні команда, ні військові, ні хтось інший, а я особисто беру відповідальність знайти ці гроші.
І коли військові знецінюють отриману допомогу, а я ще й гроші не знайшла розплатитися за неї – то думаю, нафіга я це все роблю взагалі?
Друге – відповідальність за людей, які зі мною працюють. Якщо в мене не вийде – хтось лишиться без зарплати, хтось не зможе купити їсти або й просто вижити. І це величезна відповідальність, яку я взагалі ніколи не збиралася брати. Але щоб організація серйозно працювала, люди мають отримувати зарплати і професійно виконувати обов'язки.
І третє. Дуже важко бути керівником мінікорпорації, в якій працюють 100 людей. Я ніколи не планувала бути керівником, який має знати юридичні, бухгалтерські, фінансові аспекти, внутрішні процеси, піар, маркетинг, комунікації, смм, копірайтинг, техніки виробництва всіх проєктів, які ми беремо.
Щоб правильно побудувати професійну благодійну роботу, я маю знати, як це все працює, а потім вже налагодити процеси роботи спеціалістів.
А позитивне – це решта. Це те, що ми дійсно впливаємо на якість цієї війни, ми маємо значення. Мені важливо знати, що зараз я роблю максимум.
Дуже круто, що є команда. Ну, тобто, коли я зараз даю інтерв'ю – бухгалтер оплачує виробництво, операційний директор з'ясовує організацію великого концерту, адміністратор пише листа для благодійників і так далі. Команда – це цінність, це те, заради чого ти існуєш взагалі. Це і є оте прекрасне й позитивне.
А ще це довіра людей, які приходять до нас у фонд. Вони такі сміливі. Як можна просто віддати 200 000 гривень? Я не розумію, але, мабуть, ми викликали цю довіру самовідданою працею.
І ми дуже старалися для цього. Бо ми завжди питаємо себе “А як би хотів благодійник це бачити?”. Тому ми спеціально зробили відкриту звітність, коли ти можеш вільно подивитися, що твій донат прийшов, а на наступний день – що ми на нього закупили. Будь-хто може бачити кожну копійку – і це для нас дуже важливо.
Діано, як ви зараз підтримуєте себе? Що допомагає продовжувати, працювати, жити, розвиватись в цій сфері?
Військові та їхня позиція. Дивно, що в таких умовах вони все одно лишаються нормальними, проявляють силу, рішучість, мужність. Вони готові знову і знову виходити на ворога. Такі наполегливі, сміливі, милі й чудні, різні та прекрасні.
“Діано, каремати потрібні”. Кажу “Добре, яка кількість?”. “Ой, чекай, зараз обстріл, в нас стріляють. Зараз ми їм пульнемо й передзвонимо”. Дзвонять “Діан, Діан, п'ятдесят штук. Так-так, завалили росіянців”.
А ти в ті моменти вже просто хотіла лягти на підлогу і нічого не робити. Тому просто збираєш себе докупи та йдеш працювати, щоб були ті п'ятдесят карематів.
А ще, коли мені всередині погано – обов'язково розмовляю з психологом. Коли дуже нервова, просто треба стрес за день зняти – то їм оселедця, це лайфхак мій, серйозно. Коли я думками на полі бою та хочу вийти з цього стану – вмикаю хороший фільм.
Діано, зараз вас читають тисячі українців. Що ви хочете їм сказати?
Якщо думаєте, що нічим не можете допомогти війську, що ви
не важливий, що не маєте впливу на перебіг війни, то знайте: ви навіть
не підозрюєте, наскільки важлива ваша будь-яка допомога.
Робіть максимум, шукайте свої місця, способи долучення,
але будьте з військом до перемоги, до їх реабілітації.
Коли взагалі немає ні на що сили й вам здається, що у вас нічого не вийде, жити не хочеться – будь ласка, просто вставайте щось робити. Найкращими ліками є робота, діяльність, взаємодія з людьми. Не бійтеся працювати багато. Якщо ви хвилюєтесь, що не допрацьовуєте в допомозі війську – “Рій” може стати для вас тим місцем, де ви відчуєте себе важливими.
Прагнемо на реальних історіях показати, що всередині кожної людини є величезна сила, про існування якої ми іноді не підозрюємо (або навіть навпаки – ретельно ховаємо цю силу під впливом стереотипів чи за небажанням брати відповідальність).
Але ви маєте знати – для того, щоб змінити світ на краще, у вас вже все є.
La Renée добре розуміє, що наші захисники і захисниці потребують нашої підтримки. Їм необхідні турбота та допомога, адже вони ризикують заради нас та країни найціннішим – своїм життям.
Українці зараз єдина міцна нація, ми всі в центрі подій. І поки є люди, які вдень та вночі борються за наш спокій на передовій, ми в тилу маємо їм допомагати та підтримувати. І la Renée знає, що в нас це вийде. Перемогти можливо лише разом.
Підтримайте фонд Діани та забезпечення військових
Поповнення карти в моноБанку:
UA153220010000026006050000402
(АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»)
МФО 322001
ЄДРПОУ 21133352
SWIFT in US dollars (USD):
UA863052990000026004041039705
BENEFICIARY: CHARITABLE ORGANIZATION “CHARITABLE FOUNDATION “RIY” (CO “CF “RIY”)
SWIFT in euros (EUR):
UA803052990000026002041020578
BENEFICIARY: CHARITABLE ORGANIZATION “CHARITABLE FOUNDATION “RIY” (CO “CF “RIY”)
Після цього інтерв’ю ви тепер точно знаєте, як військовим потрібна допомога. І кожна гривня важлива. Це не гарні слова, а правда, яку ми чуємо від засновниці благодійного фонду. Тож давайте продовжимо робити свою справу, щоб захисники робили свою.
Kommentare